1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.

2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.

3. Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.

4. Використання «системи фішок» і грамот в оцінюванні діяльності  дітей .

5. Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.

6. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.

7. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

8. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.

9. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.

10. Створення ситуацій успіху.

11. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.

12. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.

13. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.

14. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період  їх можна включати в группи  з 2—3 учнів, що разом будуть розповідати вірш,  співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку.

15. Для встановлення гарних відносин між дітьми в класі і формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити заняття на теми: «Знайомство. Як подружитися», «Що таке дружба?» і т.д. Така робота буде більш ефективною, якшо на заняттях використовувати інсценування ситуацій, обговорення, проказування почуттів за даними ситуаціями. Також корисними будуть заняття з використанням веселих, жартівливих командних ігор.