Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які проблеми, труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та за яких умов вони «спрацьовують»?

Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації—це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’ективних належать самовдосконалення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.

Навчальна діяльшсть складається з фізіологічного, психологічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи теж маєбезліч аспектів.

I. Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації переживають діти, які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Вчителеві та вихователеві необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, в яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставитись до інших, допоможуть швидше знайтисвоє місце в класі.

II. У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних завдань стає для них лихом. Чому трапляються такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких ще не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергіяс прямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно не готові до навчання діти.

У цьому випадку тільки умови, за яких навчання засноване на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання. З виховною метою треба формувати мотивацію навчання та ціннісні орієнтири.

III. З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінъ адаптації до нової соціальної ролі  школяра визначається рівнем вольового розвитку та саморегуляції. За невисокого рівня психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово. Успішний процес психологічної  адаптаціїтаких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогливостій доброзичливості  прискорює формування вольової  саморегуляції

IV. Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці «дитина — батьки». Тепер поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання. Надзвичайно велика роль в адаптації належить сім’ї, дорослим.

V. Багато вважають для успішної адаптації стосунки «учень — учитель». Адже дитина перебуває у великій емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини.