Тема. Культура Станіслава в ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст.

Мета заняття. Сформувати у свідомості учнів об’єктивні уявлення про деякі сторінки історії рідного міста; розвивати вміння працювати з історичними джерелами та аналізувати їх, використовувати для опису фактів, подій, процесів та явищ теми; висловлювати особистісне ставлення щодо фактів, подій та явищ, які стосуються теми; виховувати повагу до історії своєї малої батьківщини, почуття гордості за своє місто і його жителів.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: словники морально-етичних та історичних понять, підручник Т. Бершадської «Мій Івано-Франківськ», мультимедійна презентація по темі, писемні історичні джерела (архівні документи, мемуари тощо).

Література:

1. Бабій В. Мій маленький Париж – мій Івано-Франківськ. – Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2003. – 44 с.
2. Гаврилів Б. та інші. Літопис Івано-Франківська (Станіслава): Історична хроніка міста з 1662 р. Івано-Франківськ: Нова зоря, 1998.
3. Грабовецький В. Нариси історії Івано-Франківська. З найдавніших часів до початку ХХ століття. – Івано-Франківськ, 1989.
4. Островський В. В. Історія Прикарпаття: посіб./В. Островський. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2008. – 352 с.
5. Полєк В. Майданами та вулицями Івано-Франківська. Історико-культурний путівник. – Львів, 1994.

 

І. Підготовчий етап (2 хв.)

1. Облаштування робочих місць учнів і перевірка готовності класу до заняття.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до заняття: комплектування необхідного навчально-методичного забезпечення, присутність учнів. Педагог також організовує робочі місця школярів, оглядаючи наявність підручників, робочих зошитів, письмового приладдя тощо.

2. Активізування пізнавальної діяльності учнів.

Повідомлення «Цей день в історії міста» (виступ учня).

Хід уроку

План

1. Культурне життя міста.
2. Освіта, наука.
3. Створення та діяльність перших культурно-просвітницьких, молодіжно-спортивних організацій.

ІІ. Опрацювання нового навчального матеріалу. Повідомлення знань, формування вмінь та навичок.

1. Оголошення теми, мети визначення очікуваних результатів заняття; мотивування пізнавальної діяльності учнів.

Тема заняття визначається за допомогою вправи «Акростих» (мультимедія). Після оголошення теми учням ставиться проблемне питання, відповідь на яке вони мають дати в кінці заняття (1 хв.).

Вчитель оголошує мету, домашнє завдання (індивідуально на картках) (30 сек.).

2. Повторення вивченого.

Вправа «Не менше 3-х»: школярі мають назвати не менше 3-х історико-архітектурних об’єктів, пам’ятників, вулиць, вулиць мікрорайону школу, пов’язаних з темою «Культура», а також прислів’я та приказки про рідний край (4 хв.).

Робота з термінами (завдання №1 на картках). Школярі мають з поданого переліку морально-етичних та історичних понять створити дві окремі групи. Наступне завдання: співвіднести дані терміни з визначеннями до них (мультимедія) (3 хв.)

Розповідь вчителя.

1. В ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. культурне життя Станіслава було надзвичайно насиченим та яскравим. Цьому сприяла революція 1848-1849 рр. – «весна народів». Формується своєрідний вектор громадського та культурно-просвітницького життя Західної України – «Львів-Перемишль-Станіслав». Недарма жителі нашого міста в цей час називали його «малим Львовом», а Львів відповідно «великим Станіславом».

У місті відкрилася книгарня з читальнею (нині це так званий «дім з колонами» при вул. Незалежності, 21). Пізніше в місті відкрилася ще одна читальня для жінок, яку утримувало «Товариство станіславських дам». Важливою подією для культурного життя міста було заснування першої публічної бібліотеки в Станіславі. Початок її укомплектування поклав Віцентій Новина Смагловський, який разом із двома компаньйонами збирав для неї книжки ще в Парижі. На пропозицію бургомістра Станіслава Ігната Камінського бібліотеку було перепроваджено до міста у 14-ти великих скринях, які містили 5 тис. томів.

Визначною подією стала також перша господарсько-промислова виставка, на якій були представлені твори різьбяра Ю. Шкрібляка й інших народних майстрів Гуцульщини і Покуття.

Розвивалося і театральне життя. Ще в 1891 р у місті відкрито професійний театр ім. Фредри. Часто до Станіслава приїжджають з гастролями інші театри, в тому числі театр М. Садовського, в якому роль Хариті в п’єсі І. Карпенка-Карого з великим успіхом зіграла Марія Заньковецька.

У 1897 році мешканці міста стали учасниками першого сеансу кіно, який відбувся в будинку І. Данькевича (нині вул. Мазепи, 6). Кінотеатр рекламувався як «найновіший винахід Едісона в царині блискавичної фотографії», і станіславчани з великою охотою насолоджувалися світловими картинами.

Розповідь вчителя доповнюють повідомлення учнів про розвиток газетної справи та журналістику в Станіславі, а також про електрифікацію міста (6 хв.).

2. Вчитель. Якщо ми згадали науку, то її розвиток неможливий без чого? (без освіти).

Учні самостійно опрацьовують пункт 3 параграфа 19 (с. 110 – 112). Опрацювавши текст параграфа, розв’язують вправу «Виправ помилку» (мультимедійна презентація) (5 хв.).

Вчитель. Звернемося до історичного джерела, опрацювавши зміст якого ви зможете отримати додаткову інформацію про розвиток освіти в Станіславі (прочитати зміст писемного джерела «Маріїнський інститут», відповісти на питання до нього: картка, завдання №2) (3 хв.).

Вчитель. Я думаю, всім буде цікаво дізнатися, скільки ж заробляли в Станіславі в той час, особливо галицька інтелігенція та чиновники (повідомлення учня).

Після виступу учня, вчитель пропонує дітям розв’язати задачу, яка має допомогти порівняти купівельну спроможність мешканців міста на початку ХХ ст. і теперішню (учень озвучує умови задачі) (5 хв.).

Вчитель. Отже, були досягнуті певні успіхи в галузі освіти та науки, хоча досить велика кількість проблем залишалася невирішеною, в тому числі неписьменність значної частини мешканців міста.

Вчитель. Сьогодні ми з вами розпочнемо новий проект по вивченню історії нашого міста, який буде називатись «Етюди старого Станіслава». Робота буде полягати у хронологічній систематизації найважливіших подій з життя нашого міста з 1900-го року (повідомлення про події в Станіславі за 1901-1903 рр.) (виступ учнів супроводжується мультимедійними листівками з видами старого міста). Роботу над проектом продовжимо на наступних заняттях (5 хв.).

3. Розповідь вчителя.

З другої половини ХІХ ст. у Станіславі починають діяти численні культурно-просвітницькі товариства, громадські організації, пізніше – осередки політичних партій. Місто стає центром національного відродження на Прикарпатті. Саме тут у 1884 р. відома громадська діячка і письменниця Наталія Кобринська започатковує організований всеукраїнський жіночий рух. Особливо активно подвижницьку працю проводить у місті Іван Франко, відомий український літератор, політик і громадський діяч. Починаючи з 1880 р., він регулярно відвідує Станіслав, долучається до його політичного та культурно-мистецького життя. В 1877 р. зусиллями професора гімназії         Є. Желехівського була відкрита філія «Просвіти», почали працювати спортивно-пожежні товариства «Сокіл», «Січ», «Луг», а також «Пласт».

Про діяльність останньої організації вам докладніше розкаже наш гість, активний член цього товариства (виступ Дідик Віти) (7 хв.).

Вчитель. Розвивався в місті і спорт, особливо один з його видів, про який вам розкаже його великий прихильник (виступ учня) (2 хв.).

ІІІ. Узагальнення і систематизування знань, закріплення формування вмінь та навичок учнів.

Вчитель. Таким чином, ви дізналися багато нового про розвиток культури в нашому місті в 2-ій пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. і можете дати відповідь на проблемне питання, поставлене на початку заняття (30 с.).

1. IV. Завершальний етап.

Підведення підсумків заняття.

Висновок. Доброчинність, витримка, патріотизм, самовідданість – усі ці моральні якості властиві нашим землякам. Древні говорили: стоячи перед прірвою, один бачить безодню, інший – міст. Таким мостом, що зв’язує минуле міста з його сьогоденням і майбутнім є дослідження, матеріалами якого ми скористались сьогодні. Сподіваюсь, ви зрозуміли, наскільки важливо любити свою маленьку, але при цьому дуже велику батьківщину.

План

1. Культурне життя міста.
2. Освіта, наука.
3. Створення та діяльність перших культурно-просвітницьких, молодіжно-спортивних організацій.

Завдання №1

Робота з історичними та морально-етичними поняттями. Виберіть з поданого переліку терміни та впишіть їх до словника.

Терміни та поняття:

Витримка, магістрат, міщани, героїзм, бургомістр, доброчинність, обов’язок, ратуша, патріотизм, фортифікації, національне відродження, самовідданість.

 

Морально-етичні поняття	Історичний словник

Завдання №2

Робота з джерелами.

Джерело «З історії Маріїнського інституту»

Інженер Олександр Осостович, віддаючи половину свого маєтку на вулиці Заболотській (сучасна вул. Василіянок – авт..), намагався вшанувати пам’ять своєї передчасно померлої дочки Марії. Тому він просив назвати новий начальний заклад «Інститут Марії» або «Маріїнський інститут». При цьому інституті мали бути відкриті три фахові відділення – агрономічний, бухгалтерський, який готував дівчат до поштової і залізничної професій, а також медичний.

Запитання до джерела

1. Яке значення для української громади міста мало відкриття жіночого навчального закладу?
2. Як називається людина, яка займається доброчинною діяльністю?

Домашнє завдання

Обов’язкове. Опрацювати зміст параграфа 19.

Вибіркове.

1. Вправа «Не менше 3-х».
2. «Етюди старого Станіслава» (рік 1904).

Івано-Франківськ, Станіслав чи Станиславів?

Наше місто отримало назву Івано-Франківськ 9 листопада 1962 р., коли відзначало своє 300-річчя, до цього часу в залежності від того, під чиїм управлінням знаходились наші землі, місто носило такі назви:

1662-1772 рр. (110 років) – Станиславів, Польща.

1772-1918 рр. (146 років) – Станіслав, Австро-Угорщина.

1918-1939 рр. (21 рік) – Станиславів, Польща.

1939-1962 рр. (23 роки) – Станіслав, СРСР.

Таким чином, за весь час свого існування місто носило назву Станіслав 169 років, Станиславів 131 рік, Івано-Франківськ 54 роки.

Історії з життя Станіслава

На тлі старого Станіслава (від Заболоття до Баюрака)

У 2008 р. побачила світ книжка Адріяна Угорчака «У старому Станиславові». Вона складається з трьох оповідань, географічно об’єднаних межиріччям Бистриць.

Перше з них – «Витоки» – переносить нас у часи Данила Галицького. Тут йдеться про заснування села Заболоття, початки історії якого губляться у століттях. Саме на його землях згодом заклали наше місто.

У нарисі «З таємною місією» зустрічаємо мандрівного шпигуна Ульріха фон Вердума. Він завітав до Станиславова у 1672 році і залишив перший опис міста.

Третій фрагмент «Історична мозаїка» належить до ХVIII ст. Тут читач бачить Станиславів очима сільського хлопця Юрка, батько якого взяв його з собою до міста. З ним ми потрапимо до першої української школи, познайомимось із майбутнім польським поетом Францішком Карпінським і навіть побачимо страту ватажка опришків Василя Баюрака.

Станиславівські курйози

Веселі й трагікомічні випадки з життя старого міста

Українці не втрачають почуття гумору навіть у найскладніших ситуаціях. Про це красномовно свідчить величезна кількість смішних «фотожаб» у соцмережах, які створюються у відповідь на злободенні події. Може, саме завдяки цій рисі ми все ще якось тримасмося? Мешканці старого Станиславова теж уміли посміятися над собою й помічати кумедне у повсякденному житті. Докази цього – численні публікації про курйозні випадки у давній місцевій пресі.

Оголена комісія

В лютому 1900 р. стало відомо, що стеля у римській лазні Станиславова (знаходилася на вул. Третього Мая, 9, нині вул. Грушевського) перебуває у вкрай незадовільному стані й от-от завалиться просто на голови розслаблених парою відвідувачів. Було призначено спеціальну комісію, яка повинна була оглянути стелю й провести об’єктивну оцінку її стану. Власника лазні було заздалегідь попереджено, щоб він наступної суботи не заповнював приміщення парою й не пускав туди відвідувачів, аби комісія могла працювати без перешкод. Проте він не прислухався до цієї настанови. Як завжди суботнього дня лазня парувала, а в ній приймали водні процедури мешканці міста. Комісія, яка прибула на місце, опинилася в дуже скрутній ситуації. Власник навідріз відмовився очистити лазню від пари й попросити гостей вийти. Стеля загрожувала впасти, а перенести її огляд на другий день члени комісії не могли. Тож вони прийняли єдино можливе, хоча й дещо несподіване рішення – здійснити огляд стелі в оголеному вигляді, який і є найбільш доречним у лазні. Огляд пройшов успішно, а та комісія стала, певно, єдиною в історії нашого міста, яка виконувала службові обов’язки «в костюмі Адама».

Рибний «Майдан»

Станіславів мав репутацію дорогого міста, тож у 1900-х роках тут було засновано комітет для боротьби з ростом цін. Періодично члени комітету влаштовували зібрання, де обговорювали можливі запобіжні заходи проти дорожнечі. Зокрема, було вирішено бойкотувати продавців риби, які безбожно «накручували» ціни на свій товар. Чи то внаслідок діяльності комітету, чи то за власною ініціативою 29 липня 1910 р. біля рибних рядів зібралася юрба людей, що складалася приблизно з двохсот осіб. Серед учасників «рибного Майдану» особливо відзначилася шинкарка пані Ґрюнберґ, яка емоційно вигукувала звинувачення на адресу продавців риби та закликала покупців не купувати їхній товар. Оскільки вона ще й погрожувала продавцям знищити товар та фізичною розправою їм та їхнім покупцям, діяльністю «активістки» зацікавилася поліція. Тож і самій «рибній революціонерці», і ще десятьом її товаришам довелося спілкуватися на «рибну» тему з представниками закону. Багато наших сучасників, мабуть, подумає: як це схоже на нашу реальність! Адже в сучасному Івано-Франківську стрімким ростом цін, причому не тільки на рибу, вже нікого не здивуєш.

Злодій під ліжком

В лютому 1900 р. служниця в одному з будинків на вул. Липовій (нині вул. Шевченка) ввійшла до абсолютно порожньої кімнати й почула… голосне хропіння. Налякана жінка зразу ж викликала поліцію. Та швидко виявила причину цього «містичного» явища, а саме злодія, схованого під ліжком. Молодий грабіжник Кирило Ґолдик вліз до будинку й узявся до «роботи», але був дуже стомлений і змерзлий, тож у теплій кімнаті його швидко зморило. Він заліз під ліжко й заснув, але його зрадило богатирське хропіння. Поліціянти навіть не зразу його заарештували, лише після того, як досхочу насміялися.

Слідами старого Станиславова.

Вілла Луцького

У самому кінці вулиці Шевченка, фактично вже в парку, стоять три гарних вілли. їх збудували наприкінці XIX століття, і для провінційного Станиславова це був справжній архітектурний прорив. Про модні будинки писали навіть львівські та краківські газети, захоплено іменуючи їх «чудовими віллами в липах» – вулиця Шевченка тоді називалася Липовою.

Сьогодні ми зупинимося на одній з них, найближчій до центру міста. її адреса – Шевченка, 100. Спорудили кам’яницю протягом 1896-1897 років. Архітектор невідомий, але вирішення будинку дуже нагадує дім польського «Сокола» на площі Міцкевича (тепер обласна дитяча бібліотека). Тож цілком ймовірно, що творцем вілли був той самий архітектор – Кароль Заремба.

Споруда вийшла легка, гармонійна, з двома різновисокими вежами у стилі історизму, що надають їй оригінальності. Права вежа висока, шестигранна, має пірамідальне завершення. В ній влаштовані двомаршеві сходи, а на рівні другого поверху – веранда. Ліва вежа значно нижча, кругла, з конічним верхом. Вона виконує роль тамбура при вході.

Замовником і першим власником цього міні-замку був член міської ради (депутат) і радник крайового суду українець Владислав Луцький. Це один із небагатьох випадків, коли українець міг дозволити собі збудувати у Станиславові пишну кам’яницю – пальму першості у цій галузі міцно утримували євреї та поляки.

Цей Луцький був доволі підприємливий чолов’яга. З його ім’ям пов’язують розвиток курорту Яремче. Тоді воно ще не було відділено від Дори, навіть вважалось її присілком. У 1900 році в містечку відбулися перші вибори «літнього війта», яким став Владислав Луцький. Завдяки його старанням у 1909-му Яремче отримало статус окремого населеного пункту, були зведені десятки вілл, павільйони для відпочинку, проведено серпантинну дорогу до печер Довбуша, виділено 250 моргів державного лісу для подальшого розвитку курорту.

У майнових документах на віллу прізвище Луцького простежується до 1910-х років. Перед радянською націоналізацією тут мешкали дві сім’ї, хоча власником був службовець Веніамін Рудавський, який сам у віллі не жив. Після війни, протягом половини століття, в будинку розміщувався гарнізонний дитячий садок «Зірочка». Тоді з тильної сторони добудували дві кімнати з широкими вікнами. У березні 1996-го кам’яницю передали у власність єпархіального управління УГКЦ під резиденцію єпископа. Тут проживали і проживають такі владики:

• 1997 – Софрон Дмитерко
• 2005 – Софрон Мудрий

з 2005 – Володимир Війтишин

У подвір’ї колись стояв давній двоповерховий будинок під номером 100а. В 2000-му єпархія розбудувала його на два боки як господарський корпус. Відтоді споруда набула Г-подібного вигляду, сильно витягнута углиб кварталу – майже на 40 метрів. До єпархіального комплексу будівель також входить церква Різдва Христового (архітектор Ярослав Процак, виконроб Сергій Царьов). Вона зведена у 2000 році та виходить фасадом на сусідню вулицю 100-річчя Червоного Хреста.

Сьогодні колишня вілла Луцького виглядає не гірше, ніж століття тому. Не збереглися лише гіпсові вази на аттику, натомість шпилі веж увінчались хрестами, а веранду прикриває від негоди скляний дашок. Декоративний парканчик, що відокремлює будинок від вулиці, якимось чином зумів пережити жорстоку радянську ліквідацію огорож 1960-х років. Щоправда, тепер стовпчики прикрашають статуї ангелів. Між іншим, їх виготовив волинський скульптор Микола Головань, який прославився на всю Україну своєю кам’яницею – «Луцьким будинком з химерами».